Про сыр...
Недавно прочитала маленький рассказ о четырех мышках, которые искали сыр.
И когда сыр заканчивался, кто-то с этим мирился, кто-то подрывался и начинал искать новые места и были такие которые после долгих колебаний таки вставали и шли искать сырные места!
Те, которые, после долгих колебаний начинали искать новые места говорили что на это их подвиг всего один вопрос: «Что бы я слелал если не боялся?»
И теперь практически каждый день я себя спрашиваю... «Что бы я сделала, если бы я не боялась?» Бляха... но я до сих пор чего-то боюсь! Что-то мне все равно мешает!
Если бы я не боялась чтобы я сделала? ...
Есть варианты...
Но я все еще думаю!
posted by Marina @ 7:18 PM
5 Comments
Links to this post
5 Comments:
Ти не повіриш...Після Вінко приїхала в дивному стані. Важко назвати депресією. Просто такий стан, коли хочеш зникнути і так, щоб все зупинилося і пропало. Моя подруга написала СМС: "Нічого не роби, скачай пошту, иам для тебе подарунок від мене. Прочитай. Це повністю змінить твоє ставлення до всього". Прочитала те саме оповідання про мишок і малих людей. І в мене в голові пронеслося стільки стуацій, коли я чинила, як ті люди, які боялися бігти до настпуної станції. Це я"!!!!!! В роботі, відносинах, у всьому. І тут я поняла, що в мене зараз ніякого сиру, просто порожньо і тупо нема навіть що вкусити. Пора бігти. Не зная як довго. Просто бігти. Кльове оповідання....
Ух ты :)
вот это здорово!!!
А я все задаю вопросы...
Привітик
Мені це оповідання дали прочитати.. коли рік тому в мене був просто панічний страх звонити на компанії....продавати проекти.. Мені помогло.. я вже наступний день сиділа за телефоном:) Щоб я робила якби не боялася? - якщо щось не виходить і причина в тому мій страх.. я завжди задаю це питання і знаходжу відповідь. От так і на Вінко вирішила, що хочу робити наступний рік..:)
Glavnoe ne ne boyatsya, a umet' kontrolirovat svoi strahi
cjom
A teper mabut moja cherga zdywuwaty was swojeju rozpowiddju.
Nazywajte ce abo zbigom obstawyn,aby planom doli, abo prosto znakamy (w jaki ja wirju,bo wony mene suprowodzujut protjagom usjogo zyttja).
Otoz...shche des misjac abo ponad misjac tomu z zacikawlennjam prochytala Marinka, twij posting pro ce opowidannja. Mene zawzdy cikawyly taki knyzky po psyhologiji, wplywu na te,koly i jak my reagujemo na pewni sytuaciji. A sobi skazala,shcho mushu znajty ce opowidannja i prochywaty...Nu i jak zawzdy....zamotalasja, zabula.
A ot mynulogo tyznja, hodzu-weshtajusja po hati(ja zywu narazi shche titky,widtodi jak w Shtaty pryjihala).Wona meni z usmishkoju rozkazuwala, shcho firma,w jakik pracjuje jiji cholowik pryslala usim praciwnykam jakus knyzku, niby zaraz w firmi idut zminy i w takyj sposib hochut powplywaty na rishennja praciwnykiw ;-)
Ja mabut z 2-3 tyzni koznogo dnia prohodyla powz cju knyzku, jaka spokijno lezala na stolyku,a w toj weekend wse-taky wzjala pochytaty...
Prochytala pershyh paru stopinok i rozsmijalasja......oskilky ja ne znajshla cju knyzku, to cja knyzka, ce opowidannja samo do mene popalo w ruky;-)
Opowidannja duze korotke, dostupne i niby dijsno duze proste. Ale z my ljudy,jak tam i napysano,duze chasto komplikujemo sami bagato rechej. A treba poprostishe;-)
I todi prohodyt i strah,i sumniwy!!!
Usim radzu poshukaty i prochytaty ce opowidannja, jakshcho ne znajdete, to wam pozychu!
Ivanka
Post a Comment
Links to this post:
Create a Link
<< Home